В Україні все частіше звучать ідеї про залучення трудових мігрантівіз так званих «ризикових» країн для відбудови економіки. Про це пише Субота Онлайн. Проте за новими робочими руками можуть ховатися нові епідеміологічнізагрози, до яких вітчизняна система охорони здоров’я наразі не готова. Заслужений лікар України Ольга Голубовська застерігає: без жорсткого інфекційного контролю країна ризикує отримати спалахихвороб, про які раніше знала лише з підручників. «Будь-яке розширення міграційних потоків — це завжди епідеміологія. Тому що разом із людьми ми отримуємо не тільки нові можливості, а й нові інфекційні виклики», — наголошує Голубовська. Від малярії до Еболи: що на порозі? Список потенційних загроз вражає навіть досвідчених інфекціоністів. Мова йде не лише про вже знайому малярію, а й про значно агресивнішіекзотичні хвороби: лихоманка Денге та жовта гарячка; хвороба, спричинена вірусом Ебола; лихоманка Ласса та Чикунгунья; специфічні бактеріальні та паразитарні інфекції. Головна небезпека полягає в тому, що для багатьох із цих хвороб усвіті просто не існує вакцин або специфічних препаратів. Їх лікування тастримування потребують зовсім іншого рівня підготовки персоналу талабораторної бази. «Питання не в тому, “пускати чи не пускати”. Питання: чи готові ми? Чи готові наші лікарі розпізнати “заморські” хвороби не з підручника, а вреальному пацієнті? Чи готові лабораторії швидко їх підтвердити? », —запитує лікар. В умовах дефіциту кадрів та зруйнованої інфраструктури, діагностикаекзотичної лихоманки в районній лікарні може стати нездійсненнимквестом, який коштуватиме життів. «Сліпі зони» та економічний ризикОкрему тривогу викликають нелегальні працівники. Люди, які працюють «у тіні», не мають доступу до сімейних лікарів тауникають будь-яких медичних оглядів. Вони стають ідеальним середовищемдля прихованого розповсюдження інфекцій. Ці «сліпі зони» можуть статиепіцентрами спалахів, які система виявить занадто пізно. Висновок медика невтішний: спочатку потрібно модернізувати системуінфекційного контролю, навчити лікарів та підготувати лабораторії, ілише потім відкривати кордони для масової трудової міграції. Інакше сумнівний економічний прибуток від дешевої праці буде миттєво «з’їдений» колосальними витратами на ліквідацію епідемій, до яких країна виявиться беззахисною.