Портал HiTech Expert знов запросив VIP-автора – Володимира Лакомова, який нещодавна вже успішно дебютував у нас з аналітичною статтею «День Y» для Кремля: як квантові суперкомп’ютери перетворять російську зброю на металобрухт”.
Кілька слів про автора.
Володимир Іванович Лакомов (нар. 14 серпня 1958 року, Луганськ) — український дипломат, Надзвичайний і Поважний Посол України, експерт з питань зовнішньої політики та зв’язків із країнами Глобального Півдня.
У 1981 році закінчив факультет міжнародного права та міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (спеціальність «Міжнародні економічні відносини»).
У 1995–1996 роках обіймав посаду заступника Голови Агентства координації міжнародної технічної допомоги.
До 2004 року працював заступником директора Департаменту економічного співробітництва МЗС України.
Дипломатична діяльність
За роки дипломатичної служби Володимир Лакомов очолював дипломатичні місії України у кількох ключових регіонах Африки, Латинської Америки та Азії:
Ангола (2004–2007) — Надзвичайний і Поважний Посол України;
Мозамбік (2006–2007) — за сумісництвом;
Бразилія (2007–2010) — Надзвичайний і Поважний Посол України;
Гайана та Болівія (2009–2010) — за сумісництвом;
Пакистан (2012–2020) — Надзвичайний і Поважний Посол України.
Нагороди та відзнаки
Великий хрест Ордена Південного Хреста (Ordem Nacional do Cruzeiro do Sul, 2010 рік) — вища державна нагорода Бразилії для іноземних громадян, вручена за вагомий особистий внесок у розвиток двосторонніх відносин між Україною та Бразилією.
Присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Поважного Посла.
Політична та громадська діяльність
Після завершення дипломатичної місії в Пакистані залучився до аналітичної та експертної роботи. Співпрацює з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, де виступає експертом з питань міжнародного співробітництва, дипломатії та геополітики.
+++++++++++++
Еволюційний злом: Що спільного між зникненням неандертальців, штучним інтелектом і війною в Україні
Чому фізично міцніші види опиняються в еволюційному глухому куті, як квантова когнітивістика пояснює перевагу людського розуму і чому теперішня війна проти Росії — це перший у історії збройний конфлікт ери штучного інтелекту.
Сьогодні ми сприймаємо панування нашого виду, Homo sapiens, як біологічну неминучість. Проте ще 60 тисяч років тому Земля була багатовидовою планетою. У євразійських лісах полювали кремезні неандертальці, на просторах Азії мешкали загадкові денисівці, а на островах Індонезії існували низькорослі «гобіти». Вони мали кам’яні знаряддя, опанували вогонь та володіли власною культурою.
Більше того, неандертальці перевершували наших предків за фізичною силою, краще витримували суворий клімат льодовикової Європи та мали більший об’єм головного мозку. Проте в еволюційній гонці вижили саме сапієнси, а всі інші види розчинилися в історії, залишивши сучасним людям лише невеликі фрагменти своєї ДНК — від 1% до 2% у євразійців та до 6% денисівських генів у народів Океанії.
Когнітивний стрибок: Перемога мережі над фізичною масою
Чому ж переміг Homo sapiens? Відповідь полягає у Когнітивній революції — здатності нашого мозку до гнучкого символічного мислення. В той час як архаїчні види мислили категоріями безпосереднього сприйняття, сапієнси навчилися оперувати концептами, яких не існує у фізичному світі: міфами, спільними правилами та уявленнями про майбутнє.
У сучасній квантовій когнітивістиці цей процес описують як здатність мозку утримувати «суперпозицію смислів» — одночасно аналізувати реальне та уявне, створюючи складні асоціативні зв’язки.
Саме ця здатність дозволила сапієнсам вийти за межі малих племен і будувати гнучкі соціальні мережі на сотні й тисячі індивідів. Ми перемогли не м’язами, а швидкістю обробки інформації, координацією та адаптивністю.
Сингулярність і Сем Альтман: Коли еволюція виходить за межі біології
Якщо подивитися на цей еволюційний ланцюжок із перспективи Кремнієвої долини, стає зрозуміло: ми стоїмо на порозі наступного фазового переходу. Очільник OpenAI Сем Альтман стверджує, що розвиток штучного інтелекту та наближення технологічної сингулярності — моменту, коли ШІ починає самостійно й експоненційно вдосконалюватися — це не фантастика, а природне продовження біологічної еволюції.
Естафета передачі інтелекту поступово переходить від вуглецевої форми (ДНК) до кремнієвої (алгоритми та електронні чіпи). Проте Сингулярність — це не лише математичні моделі у хмарі. Вона вимагає жорсткого фізичного фундаменту: передових напівпровідників (мікрочіпів), за виготовлення яких змагаються провідні держави, та колосальних гігаватів електроенергії для живлення дата-центрів.
Війна еволюційного переходу: Архаїка проти мережевої сингулярності
Усі ці теоретичні та палеонтологічні концепції матеріалізувалися на лінії фронту в Україні. Війна з Росією — це не просто геополітичний конфлікт за території, а перша у світі війна переходу до ери штучного інтелекту.
На полі бою зіткнулися дві принципово різні еволюційні стратегії:
Архаїчна модель (Росія): Спирається на логіку минулого століття — кількісну масу («м’ясні штурми»), жорстку вертикальну ієрархію, виснаження радянських бронезапасів та тотальний контроль. Це типова поведінка видів, які намагалися виживати виключно за рахунок фізичного об’єму.
Мережева модель (Україна): Змушена діяти в умовах дефіциту ресурсів через інструменти «локальної сингулярності» — децентралізовані системи управління боєм, алгоритми ШІ для супутникової розвідки та автономні дрони з
комп’ютерним зором, що ігнорують ворожий РЕБ.
Головним чинником сучасної війни стало швидкісне стиснення так званої «петлі Бойда» (циклу «Спостереження — Орієнтація — Рішення — Дія»). Автоматизовані системи передачі даних та штучний інтелект скорочують час від виявлення ворожої цілі до її ураження з годин до лічених секунд.
Висновки для майбутнього
Історія роду Homo свідчить: архаїчна система, позбавлена когнітивної гнучності та доступу до нових технологій, неодмінно опиняється в еволюційному глухому куті.
Відрізана від світових мікрочіпів та передових розробок Заходу, Росія приречена на технологічну й системну деградацію.
Україна ж, перебуваючи безпосередньо на вістрі цього еволюційного зламу, доводить: у ХХІ столітті перемагає не той, хто має більше сировини чи людської маси, а той, хто володіє інтелектом, мережевою адаптивністю та швидкістю впровадження майбутнього.
Володимир Лакомов
Надзвичайний та повноважний Посол України
Експерт Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька КучеріваЕволюційний злом: Що спільного між зникненням неандертальців, штучним інтелектом і війною в Україні читайте на сайті HiTech. Expert.