Заступник міністра оборони Гаврилюк вчора озвучив дуже важливе питання, що економіка України не переведена на військові рейки. Я піднімав це питання з перших днів війни і пояснював, що коли війна увійшла в фазу на виснаження - це питання нашого виживання. Зараз, через те, що таке рішення не було ухвалено вчасно, у нас діра в 500 млрд гривень на оборону, і замість запуску воєнної економіки у нас шукають варіантів збільшити податки. Однак, у цьому питанні дуже багато маніпуляцій і нерозуміння. Тому коротко ключові тези, як ми мали перейти на військову економіку. Військова економіка - це в першу чергу централізація бюджету для війни. Тому давно потрібно зробити глибокий і детальний аналіз бюджетів всіх рівнів, включно з державними підприємствами. Прибрати звідти бруківки, нові автомобілі, ремонти, метро, нові атомні блоки, фестивалі і купу інших витрат, без яких можна прожити рік чи два. Всі вивільнені кошти зарядити на оборонку. Військова економіка - це централізація кредитів і інвестицій для потреб оборони. Чим більше ми вливаємо коштів у виробництво дронів, снарядів, техніки - тим більше це відчуває ворог. Військова економіка - це про максимальну мобілізацію ресурсів для потреб оборони. Все, що може бути використане для потреб ЗСУ, має бути використано. Це в тому числі передбачає мобілізацію людей на оборонні підприємства, їх роботу в 3 зміни. Зрештою, військова економіка - це про спосіб мислення суспільства “все для фронту, все для перемоги”. В такому мисленні, суспільство напружує всі свої сили, і перемога є справою кожного. Не може існувати “райських островів”, де війна нагадує про себе максимум повітряною тривогою. Я знаю, що зараз хтось завиє про ціну і навіщо це все, давайте домовимося і будемо нормально жити. Але коли вас хочуть з’їсти, то домовлятись ви можете в кращому випадку про час, коли вас з’їдять. Чому ми більше не говоримо про “чмонь”, не ржемо з дебільності орків і так далі? Бо на відміну від нас вони перейшли на формат “перемога або смерть”, вони зарядили свою економіку і всі сили на перемогу. І ми бачимо, як на наших очах змінилась ця кончена армія на потужну навалу. Ми ходимо по дуже тонкій межі. Путін грає з нульовою сумою “все або нічого”, і грати з ним в іншу гру - це приректи себе і майбутні покоління. Дуже шкода - це не розуміють в деяких високих кабінетах, і ведуть себе ніби в нас не війна, а десь там далеко АТО. Джерело: Політика Андрусіва