Понад третина населення світу живе з неврологічними захворюваннями, і більшість країн не готові до цього виклику, навіть не виділяються на кошти для протидії таким хворобам. Як пише The Hill, про це йдеться у новому звіті Всесвітньої організації охорони здоров’я(ВООЗ) про стан неврологічного здоров’я. Зазначається, що приблизно 40%світового населення – понад три мільярди людей – мають ті чи іншіневрологічні проблеми. Щороку ці захворювання призводять у світі до 11мільйонів смертей. Зафіксовано, що у 2021 році серед основнихпричин смерті та інвалідності людей були інсульт, неонатальнаенцефалопатія, мігрень, хвороба Альцгеймера та інші форми деменції, діабетична невропатія, менінгіт, епілепсія, ускладнення післяпередчасних пологів, розлади аутичного спектра та онкозахворюваннянервової системи. Попри масштаб проблеми, йдеться у звіті, у країнах із низьким рівнемдоходів кількість неврологів у понад 80 разів менша, ніж у державах ізвисоким рівнем доходів. "Коли кожна третя людина у світі живе іззахворюваннями, що вражають мозок, ми маємо зробити все можливе, щобпокращити доступ до необхідної медичної допомоги. Багато таких розладівможна запобігти або ефективно лікувати, але медичні послуги залишаютьсянедосяжними для більшості, особливо, у сільських і малозабезпеченихрайонах, де люди часто стикаються зі стигматизацією, соціальноюізоляцією та фінансовими труднощами", – наголосив заступник генеральногодиректора ВООЗ доктор Джеремі Фаррар. Нині лише 63 держави-члениВООЗ мають національну політику щодо неврологічних розладів, і лише 34країни виділяють цільове фінансування на боротьбу з ними. Більшість людей у світі не мають доступу до базових послуг: лише 49країн включили неврологічні розлади до своєї системи універсальногомедичного страхування. Також, як мовиться у публікації, є значнийдефіцит спеціалізованих медичних служб – від інсультних відділень ідитячої неврології до реабілітаційних центрів і паліативної допомоги. Особливо гостро нестача кадрів відчувається у міських лікарнях. Узвіті наголошується, що нестача послуг із догляду за хворими особливоболісно позначається на сім’ях. Адже він часто триває роками, табільшість відповідних обов’язків лягає на непрофесійних доглядальників –переважно звичайних жінок, які залишаються без підтримки.