Даже тех, кто никогда не верил в самосозданный миф Трампа о том, что он является лучшим в мире переговорщиком, пугает, как легко Путин использует в свою пользу его верность личному богатству и корпоративной жадности президентского окружения. В совокупности это выливается во все возрастающую пропасть между тем, что он делает, и тем, что он публично озвучивает для общественности.
Далее текст на языке оригинала. Бувши аматором у дипломатії, слабким та неефективним лідером на світовій арені, Трамп намагається застосовувати свої знання у сфері нерухомості та інвестицій у царині, де змушений мати справу з учасниками, які набагато більш кваліфіковані у міжнародній політиці та переговорах, ніж він сам.
Єдиний інструмент Дональда Трампа – використовувати транзакційний підхід в політиці до всього. Такий підхід міг би бути дієвим в роботі з колишніми колегами у сфері нерухомості, але він не спрацює в довгостроковій перспективі в політичних змаганнях з такими майстрами-маніпуляторами, як Росія, Китай та ряд інших держав. Які бачать можливість скористатися обмеженою концентрацією уваги Трампа на глобальних проблемах та його небажанням виконувати важку роботу, необхідну для успішного президенства.
Незважаючи на те, що Трампу майже 80 років, і він мав би входити у вік мудрості, ми бачимо в керівництві найсильнішої у світі держави глибоко недосконалу людину, яка всіляко дає зрозуміти, що вона повністю позбавлена емпатії. Людину, про яку можна сказати майже зі 100 відсотковою впевненістю, що вона є нарцисичним соціопатом, який становить екзистенційну загрозу для всієї планети.
Адже 47 президент Сполучених Штатів зараз займається разом з Путіним не тільки демонтажем існуючого досі світового порядку. Він намагається демонтувати глибинну державу, основоположні принципи якої було закладено ще батьками-засновниками Сполучених Штатів. Своїми безрозсудними діями Трамп готує Америку до самогубства, одночасно розповідаючи її громадянам, як їм усім пощастило, що вони обрали для себе саме такого "унікального" президента.
Тепер питання тільки в тому, чи встигнуть Сенат і Конгрес припинити антиамериканську діяльність цього невдалого правителя? Чи він спроможеться за свою каденцію ліквідувати усі ті величезні здобутки за останніх 100 років, завдяки яким Сполучені Штати стали могутньою наддержавою.
Очевидно, що Трамп знищує глобальне лідерство Америки. І цього ніяк не можна допустити. Граючи перед публікою роль великого "лідера – геніаліста" і зачарований власною величчю, 47 не переймається тим, як виглядатиме в прийдешньому його президенство. Адже, на відміну від свого підлабузницького оточення, він знаходиться в історичному просторі. Майбутні дослідники розглядатимуть його президенство під мікроскопом історії. Та вже зараз стає зрозуміло, що він з завзяттям бореться за звання найгіршого президента США за увесь час їхнього існування.
Цей "worst president" методично і цілеспрямовано відштовхує від Америки її союзників, партнерів та прихильників. В результаті такої трампової ведмежої послуги світ почне шукати для себе нового лідера в інших місцях. Відкриваючи цим шлях до статусу супердержави комуністичному Китаю.
Починаючи від 20 січня 2025 року, кожна дія президента Трампа, внутрішня чи зовнішня, це лише ще один цвях у труну довіри до Сполучених Штатів та моральних і демократичних цінностей, які колись зробили Америку великою державою. Пообіцявши своєму народу зробити Америку знову великою, він з усіх сил намагається досягти протилежного результату.
Та коли увесь світ спостерігає за величезними геополітичними змінами в режимі реального часу, українці знаходяться в самому епіцентрі цих змін. США мають багато стратегічних причин для підтримки України. Не в останню чергу тому, що Україна виступає в ролі безкомпромісного захисника західної демократичної цивілізації від російського злочинця-диктатора. Але для Трампа це не має ніякого значення.
Постійно заграючи з ворогом Америки – Путіним, він воліє не звертати увагу, що Сполучені Штати втрачають авторитет в Європі, свої позиції на Близькому Сході, покинули Африку, і тепер на цьому континенті домінує Китай, а також гублять свої впливи у Латинській Америці. Що це, якщо не провал міжнародної політики Вашингтону.
Не кажучи ще про те, що президент вже неодноразово погрожував вийти з Північноатлантичного альянсу. І навіть, якщо цього не зробить, він вже показав, що йому не можна довіряти виконання зобов’язань за договором НАТО. Трамп свідомо руйнує Захід, яким ми його знаємо.
Зовсім не важко спрогнозувати, що якщо все піде так і далі, то ХХІ століття скоро почнуть визначати, як китайське століття. І не можна сказати, що демократичний світ буде в захваті від трагічної перспективи, що наростає. Адже, в такому разі, дуже сумнівно, що західні свободи та традиції виживуть. Китаїзація міжнародного порядку, в той час, як Росія виступає на підтанцівці в Пекіну, сумнівна плата за те, що Трамп почав відчувати себе ледве не рівним Богу на нашій планеті.
Для 47 не є пріоритетною ціллю збереження американського глобального стратегічного впливу. А перехід до можливих війн в Південно-Східній Азії та на Близькому Сході, лише похитне позицію США, якщо до цього не розв’язати питання з агресією Російської Федерації в Україні.
У 1942 році президент Франклін Рузвельт обрав стратегію "Європа перш за все", та Філіппіни не стали для нього тягарем. Він докладав зусиль для звільнення їх від окупації. Тепер Дональд Трамп обрав стратегію "Азія перш за все", але для нього тягарем стає Європа, і зокрема Україна.
Ще трохи і свобода в Америці може стати непомірним тягарем, разом з правдою та демократією. А сумнівна політика "Трамп понад усе", заганяє США у ситуацію неминучої стагнації, якщо, звісно, не знайдуться ті, хто готові виправляти становище, діючи оперативно на випередження. Оскільки він самотужки знищить будь-яку довіру до Америки.
Хоча були й інші президенти-ізоляціоністи, але не можна пригадати жодного іншого, хто був би настільки вкрай некомпетентним, хто змінював американську зовнішню політику за своїми примхами, хто так відверто зневажав грандіозні досягнення своїх великих історичних попередників.
Ігри Трампа з Україною "в дам – не дам" показують сутність чинного американського режиму. Не дивлячись, що немає сумнівів, для Сполучених Штатів допомога Україні в стратегічному плані – це не тільки розумна зовнішня політика та дешева інвестиція в глобальну стабільність, а й моральний і юридичний обов’язок.
Водночас існують й підбадьорливі чинники. Повернення частини республіканців до своїх традиційних політичних цінностей, яке вони нині починають демонструвати в Сенаті, вказує на те, що президент Трамп, врешті-решт, може опинитися в ситуації, коли він вже більше не зможе ставиться до України, як до проблеми, яка заважає йому жити. Чи закривати очі, що Путін хоче реінкарнації СССР, і в Москві вже перестали це приховувати, заявляючи, що вони ведуть війну за утворення якоїсь міфічної триєдиної держави.
У цей надскладний для України та Заходу вирішальний час, виявилося так, що президент США Дональд Трамп є найслабшою ланкою у західному світі. І питання не тільки в тому, чому він не хоче врятувати Україну та Європу від тиранічної Росії.
Всього за декілька місяців президент довів, що він нічого не знає про геополітику чи економіку, не знає історії своєї країни, абсолютно не знає джерел її величі та походження законів, які нею керують, і що його слова не мають жодної ваги. Але як такого самозванця могли переобрати на посаду лідера найбільшої демократії світу?
Можливо, що для нього немає жодного значення, якщо Сполучені Штати гратимуть другу після Китаю скрипку у світовому порядку. Але чи може така ситуація влаштовувати Конгрес і Сенат?
Адже, крім того, що Трамп абсолютно неефективний лідер, він ще й страхополох, який ставить свої уявні стосунки з диктатором Путіним вище за підтримку суверенної, демократичної країни, яка зазнала жорстокого вторгнення. Хоча це не дивно, враховуючи, як він руйнує демократію вдома в Америці. Ті в США, хто вважають, що Україна – це не їхня проблема, просто не розуміють розкладу позицій на геополітичному ландшафті та впливу, який може мати вирішення цього довготривалого конфлікту.
Наразі одна з найбільш помилкових і небезпечних ідей, що просувається трампівською адміністрацією, полягає в тому, що підтримка Америкою України або участь США в НАТО є безкоштовною послугою іншим країнам. Насправді ж Сполучені Штати життєво зацікавлені в мирі в Європі. Вони життєво зацікавлені в запобіганні розширенню російської території, ресурсів та впливів.
Щоб досягти перелому в війні, Україні, за підтримки всієї європейської інженерної винахідливості, потрібно створити таку зброю та виробити таку тактику для її використання, яка зупинить росіян і змусить їх відчути, що їм краще повернутися додому, ніж продовжувати подальше кровопролиття.
Хотілося б сподіватися, що Україні вдасться знайти спільну мову з Ізраїлем та домовитися про встановлення їхньої нової лазерної системи оборони, коли вона буде повністю функціональною. Що було б особливо доречно як відповідь Путіну за те, що він вже неодноразово нацьковував терористів з ХАМАСу на Ізраїль. При цьому роблячи вигляд, що Москва до цього немає жодного відношення.
Маючи достатньо союзників та модернізовану протиповітряну оборону, Україна здатна отримати значно більше, ніж просто шанс на перемогу. Технічна винахідливість українців, солідарність європейців та передові оборонні технології, такі як лазерні системи Ізраїлю, можуть змінити ситуацію на полі бою та схилити чашу терезів на користь України.
В Брюсселі мусять зрозуміти, що безпека Української держави є невіддільною від безпеки всього Європейського континенту. Адже не дозволивши Російській Федерації знищити українську державність, Європа захистить від вторгнення російських орд не лише Україну, але й саме себе.