Керіс Воґан уперше публічно розповіла про своє абсурдне “судилище” та три переломні події, пов’язані з її справою.
Їй заборонили грати у футбол лише за те, що вона запитала трансгендерну суперницю: "Ти чоловік? ". Її обговорювали на телебаченні, в інтернеті й навіть у парламенті. Вона стала символом боротьби проти участі тих, хто народився чоловіками, у жіночих змаганнях. І майже ніхто не знав, хто вона така.
До сьогодні.
Її звати Керіс Воґан. Вона сидить на лавці в місцевому парку, нервово крутячи в руках шнурок худі. Сьогодні вона вперше порушує мовчанку — про справжнє випробування, яке тривало місяцями, і дивовижні події, що відбулися після нього. Довго вона боялася говорити — навіть анонімно. Страх осуду чи продовження дискваліфікації змушував мовчати. Але зараз вона готова розповісти все.
Говорити вона погодилася після серії рішень, які змінили хід справи. Перше — це успішна апеляція, що скасувала шестиматчеву дискваліфікацію, накладену ще в жовтні. Друге — торішнє рішення Верховного суду щодо роздільних просторів для жінок і чоловіків, ухвалене буквально за кілька хвилин після того, як її справу закрили. Але найбільший поштовх дати інтерв’ю вона отримала після третьої події — рішення Футбольної асоціації Англії минулого тижня: трансгендерним жінкам заборонено виступати в жіночих змаганнях.
Та навіть після цього вона нервувала, коли наступного дня після новини погодилася на зустріч у теплому й сонячному парку Лейленд у Гіндлі, поблизу Віґана. У парку три великі футбольні поля — саме тут вона в дитинстві годинами ганяла м’яч із братами та сестрами. Тепер їй 18, але, в бежевому худі й футбольних шортах Ліона, вона легко може здатися молодшою. Поруч із нею — батьки, Ієн і Лінда, які визнають, що нервують не менше за доньку.
Це й так велике випробування для будь-якого підлітка, а Керіс ще й проходить обстеження щодо можливого аутизму. Утім, коли вона говорить, її мова спокійна й чітка — хіба що відчувається певна прямота, характерна для її стану.
Вона згадує перші футбольні спогади — почала грати ще у шість років, коли потрапила до шкільної команди. Уже тоді це була команда “тільки для дівчат”, а з хлопцями вона грала лише на перервах. “Вони не хотіли мені пасувати, — пригадує вона. — Не брали в команду, хоча я грала краще за всіх”.
Футбол для неї — це більше, ніж гра. Він допоміг їй знайти друзів, стати впевненішою. “Я або граю у футбол, або дивлюсь футбол, або збираю наліпки з футболістами”, — каже вона.
Про свої здібності говорить скромно: мовляв, на професійний рівень не тягне. Її команда, Leigh Genesis, виступає у другому дивізіоні жіночої ліги Великого Манчестера. Там, за словами Керіс, головне — не перемоги, а радість від гри. І саме цим вона займалася — аж до минулого літа.
А потім усе змінилось.
Розповідь Керіс про події того спекотного липневого дня докладно описувалась Telegraph Sport. Йшлося про передсезонний товариський матч її клубу проти команди, яка, як тепер офіційно підтверджено, була Manchester Laces — відкрито про-LGBTQ+ колективом. Керіс терпляче знову проходить через усі події: як вона запитала суперницю з бородою, чи та чоловік; як звернулась до арбітра з питанням про безпеку; як гравчиня Laces підійшла до неї з претензією, а потім подала скаргу в організацію Kick It Out, що запустило розслідування з боку Футбольної асоціації Ланкаширу.
Їй висунули звинувачення у словах на кшталт: "Ти чоловік? ", "Це ж чоловік", "Більше сюди не приходь" або чомусь подібному. Повідомили, що їй загрожує до 12 матчів дискваліфікації — покарання, яке, за її словами, могло б кардинально вплинути на її життя. Вона пояснює: навчається на A-level курсі з фізичного виховання, де є обов’язковий практичний компонент — участь у футбольних матчах. Керіс відкинула всі звинувачення, але Національна комісія у справах серйозних порушень визнала її винною та дискваліфікувала на шість матчів, чотири з яких — умовно на 12 місяців.
На кожному етапі процесу вона щиро сподівалась, що справу не доведуть до кінця — бо вірила, що всі зрозуміють: її слова не були проявом трансфобії. Навіть після того, як у жовтні вперше опублікували матеріал про її справу. “Пам’ятаю, як прочитала ту статтю й коментарі на сайті. Було приємно бачити, що всі на моєму боці”, — згадує вона.
Її історія набула несподіваного резонансу. Колишній голова ФА лорд Трізман, правозахисна організація Sex Matters та Free Speech Union відкрито виступили на її підтримку. У листопаді біля Вемблі перед матчем Ліги націй Англії проти Ірландії відбулась акція протесту, а в грудні ще одна — перед матчем жіночої збірної Англії проти Швейцарії в Бремолл-Лейн.
“Я раділа, що моя історія стала прикладом у боротьбі за те, у що я вірю”, — каже Керіс. “Почувалась наче маленька зірка в мікросвіті. Було кумедно бачити всі ті пости онлайн: я знала, що це про мене, а ніхто інший не здогадувався”. За її словами, крім родини та кількох одноклубниць, лише “двоє-троє друзів” знали, хто вона насправді.
Вона подала апеляцію на рішення з допомогою Free Speech Union. Керіс, яка вже відбула два матчі дискваліфікації до подання апеляції, зізнається: її дуже лякала можливість, що оскарження рішення може обернутися “ще жорсткішим покаранням”.
Рішення Футбольної асоціації скасували після нищівного вердикту Після тримісячної боротьби апеляційна комісія ФА скасувала рішення у справі Керіс, назвавши первинний процес не просто хибним, а тривожним. У письмовому поясненні зазначається: Керіс не мала справедливого слухання під час трьохгодинного відеозасідання, яке довело її до сліз; вік дівчини та подані докази не були належно враховані; а провину їй приписали “на підставі власного зізнання” — хоча вона всі звинувачення заперечувала.
Сама Керіс так само критично згадує початкове слухання. Каже, що їй навіть ставили питання, скільки гравчинь з ЛГБТК+ є у її власній команді. “Навіщо взагалі влаштовувати ту тригодинну розмову, якщо ще до її початку вже було вирішено, що мене визнають винною? ” — запитує вона.
Апеляційна комісія рекомендувала провести нове слухання, яке було заплановано на середину квітня. Проте особа, яка подала на Керіс скаргу, вийшла з процесу — за словами ФА, з “особистих причин”. Telegraph Sport стало відомо, що серед цих причин були й міркування безпеки. Керіс дізналась, що подальших дій проти неї не буде, лише 16 квітня — за кілька хвилин до оприлюднення рішення Верховного суду у справі щодо одноосібних жіночих просторів.
“Я дуже зраділа”, — каже вона. “Бо думала, що мені доведеться знову проходити слухання якраз під час A-level екзаменів, у період, коли мала готуватись до них”. Через місяці очікування й стресу вона пропустила набагато більше, ніж ті два матчі, на які її офіційно дискваліфікували. Серед пропущених ігор — виїзна зустріч її команди з Laces, що припала на час дії заборони. А ще — півфінал Кубка дивізіону проти тієї ж команди у березні, хоча в першій зустрічі у вересні, за кілька днів до висунення обвинувачень, вона свідомо вирішила не виходити на поле.
“Я боялась, що навіть якщо нічого не зроблю, вони впізнають мене, знову подадуть скаргу — і я знала, що ФА знову стане на їхній бік, не на мій”, — каже вона.
Без Керіс Leigh програв усі три матчі проти Laces — команди, в якій, за її словами, щоразу грали трансгендерні жінки.
Вона додає, що остання поразка була особливо болісною, адже Leigh “зазвичай не проходять так далеко в кубку”. “Ми могли вперше вийти у фінал — але цю можливість у нас забрали”.
У жінок має бути пріоритет Керіс каже, що не відчуває жалю до трансгендерних жінок, яким відтепер доведеться грати у чоловічих або змішаних змаганнях. "Я не вважаю, що думка дуже-дуже маленької меншості має переважати над голосами тисяч жінок по всій країні. Думаю, саме ми маємо бути в пріоритеті. Існують змішані ліги, змішані команди, де вони можуть грати. Ніхто не змушує їх іти в чоловічий футбол, тому я не відчуваю до них жодного співчуття".
Вона також не вибачається за те, що називає свою бородату опонентку "він", а не "вона". "Можливо, це його ображає. Але в той день, коли ми грали, я пам’ятаю лише одне: на полі був чоловік. І саме так я його й називатиму. Після всього, що він мені заподіяв, очевидно, що поваги до мене в нього немає. І в мене до нього — теж".
Керіс переконана, що заслужила вибачення від футбольної асоціації свого округу. А національну асоціацію вона критикує за зволікання з рішенням, яке б запобігло подібним ситуаціям у майбутньому. "Я вважаю, що вони поводилися боягузливо. Не мали чекати на рішення Верховного суду, щоб змінити свої правила, якщо й самі знали, що вони несправедливі".
Керіс — не єдиний підліток, якого дискваліфікували на шість матчів за запитання до трансгендерних суперників, чи не є вони чоловіками. Інша гравчиня, покарана у листопаді, зараз намагається оскаржити своє покарання. "Мене просто шокувало, що після всього розголосу, який викликала моя справа, ФА знову вчинила так само", — каже Керіс.
Вона визнає, що, ймовірно, не змогла б виграти апеляцію без тієї підтримки, яку отримала. "Я дуже вдячна. Хочу сказати всім “дякую”. Якби не ці люди, навряд чи результат був би позитивним. Думаю, я просто стала б ще однією справою, яку зам'яли б і забули".
Цю думку поділяє й її мати Лінда, яка першою забила на сполох. "Я розумію, чому люди здаються", — каже вона про спроби протистояти футбольним органам. "І якби не Фіона з Sex Matters та Спілка за свободу слова, ми теж, мабуть, здалися б десь на півдорозі. Вони спеціально все ускладнюють — ховають суть за формулюваннями, правилами. І це все зроблено для того, щоб заплутати таких, як ми. Ми не юристи. Ми просто батьки, які не згодні".
Вона також вимагає вибачення для Керіс від ФА: "Це було дуже-дуже важко, але вона не відступила і захистила те, у що вірить. Саме так ми її й виховували. Тому я дуже задоволена. Дуже пишаюся нею".
У ФА заявили: "Ми підтверджуємо, що дисциплінарна справа закрита, оскільки скаржник вирішив вийти з процесу з особистих причин. Всі відповідні сторони були повідомлені, подальших дій не передбачено. Заради захисту гравців і конфіденційності ми не можемо розкривати більше деталей".
У клубі Manchester Laces відмовились коментувати справу чи причини, з яких особа, що подала скаргу на Керіс, вийшла з процесу.
Тож поки її опонентка лишається в тіні, Керіс Воґан виходить на світло.
The Telegraph