Что стоит за политикой нейтралитета?
Постоянный представитель Китая, председательствующей в Совбезе ООН страны Фу Цун на днях подтвердил, что в третью годовщину со дня полномасштабного нападения России на Украину запланирована специальная встреча по поводу ситуации вокруг российско-украинской войны. Известно, что отдельные страны уже подали соответствующие заявки на участие, очевидно, что подразумевается участие стран, вошедших в так называемую инициативу "Друзья мира".
Далее текст на языке оригинала. Нагадаємо, що у вересні минулого року у штаб-квартирі ООН з ініціативи Бразилії та Китаю відбулася зустріч за участі більше десятьох країн світу, серед яких зокрема були представники Туреччини, Мексики, Індонезії, Замбії, Швейцарії, Франції. Ні українських, ні російських представників запрошено не було, а результатом зустрічі стало оголошення про створення об’єднання країн, що має сприяти реалізації мирної ініціативи Китаю та Бразилії для припинення війни в Україні. Тож, вже найближчим часом Китай, Бразилія та інші країни Глобального Півдня в межах ініціативи "Друзі миру" проведуть нову зустріч, що, сподіваємося, матиме не лише декларативні наслідки.
Очевидно, що Пекін вважає, що міжнародна спільнота може і має вплинути на ситуацію, зокрема і допомогти поновити прямі переговори між Києвом та Москвою. Таку позицію все наполегливіше просувають не лише у США, а й в КНР. Окремі аналітики взагалі схиляються до думки, що саме Китай, узгоджуючи свої плани і наміри з Білим Домом, може змусити Путіна закінчити цю війну. Раніше представники МЗС КНР відкрито заявили, що Китай підтримує плани Трампа, спрямовані на якнайшвидше завершення війни в Україні, вихід із ситуації Пекін бачить виключно у дипломатії та політичному врегулюванні.
Як відомо, Китай офіційно дотримується політики нейтралітету і не підтримує ані Україну, ані Росію у війні. Пекін відкрито не засуджує агресію і воєнні злочини Москви проти української держави, водночас постійно наголошує на повазі до територіальної цілісності, а значить і до цілісності України. Ще з часів окупації Криму у 2014 році Китай так і не підтримав Кремль у питанні легалізації захоплення Кримського півострова, а тепер і окупованих територій півдня та сходу України.
Тим часом президент США Дональд Трамп продовжує тиснути на Путіна та шукає на цьому шляху дієвих помічників. За перші тижні на посаді президента він зробив гучні заяви, зокрема і на адресу Росії, намагаючись підірвати авторитет Путіна не лише за межами, а й всередині Росії. Можливості лідера США для посилення тиску на Кремль є справді значними. Пріоритетом серед усього може стати скорочення нафтогазових доходів Москви, посилення санкцій, підвищення мит на російські метали, добрива, посилення вторинних санкцій проти компаній, що допомагають РФ обходити обмеження, конфіскація активів і обмеження доступу до критичних технологій – усе це може стати суттєвим важелем для того, щоб Путін таки зупинив свій кривавий терор проти українців.
У своїх перших заявах на посаді президента США Трамп також називає Китай сильним, і в саме в цій силі він нібито опосередковано вказує на той фактор, що країна здатна вплинути на завершення російсько-української війни. Як наслідок, з такого посилу американського лідера можемо зробити висновки, що непрості відносини двох країн можуть згодом значно покращитись. Відомо, що розмова Путіна та Сі Цзіньпіна відбулася, серед іншого, з заяв китайської сторони, обговорювали і "українську кризу", а значить Сі виконав прохання Трампа.
Експерти сходяться до думки, що головне, що до цього часу поєднує Росію та Китай – прагнення довести свою силу та протиставити її могутності США. Обидві країни розглядають політику Заходу як виклик своїй безпеці та існуючому правлячому режиму в країнах. Водночас Москва та Пекін не мають чіткої стратегії підтримки один одного. Якщо Росія відкрито заявляє про свою позицію щодо Тайваню, то Китай про Україну не згадує. І це, мабуть, теж невипадково. Очевидно, що тут свою роль зіграла загроза санкцій, які б неминуче торкнулися китайських компаній у випадку відкритої співпраці та підтримки росіян. Тож у Китаї вирішили не ускладнювати ситуацію, зважаючи на обережність Пекіна, який побоюється вторинних санкцій. Помітною впродовж останнього часу стала і ситуація скорочення фінансової співпраці КНР з РФ: Китай скорочує постачання товарів до Росії, двосторонній товарообіг між країнами теж Росією та Китаєм теж суттєво впав.
Водночас Кремль все далі заглиблюється та посилює свою залежність від Китаю. Для Пекіна у цьому тандемі від самого початку було відведено роль лідера, сильної країни, в підтримці якої Путін шукає рятівне коло у протистоянні усьому світу. Цілком очевидним у цій ситуації є те, що Китай навряд кинеться рятувати РФ та послаблювати зашморг від санкцій проти Росії. Тому таке намагання зблизитися може стати як програшним кроком для Кремля, так і новим етапом послаблення РФ. І Пекіну це абсолютно вигідно, адже за таких умов Росія не зможе змагатися за провідні позиції на геополітичній мапі світу. Зрозуміло, що з усього піднебесна шукає свою економічну та геополітичну вигоду. Тож, Китаю справді вигідна ситуація, у якій Росія протистоїть США та НАТО, але він не збирається їй допомагати у випадку загострення ситуації, і це ми бачимо на прикладі російсько-української війни. Очевидно і те, що Пекіну безпосередньо війна не потрібна, йому потрібні нові інвестиції, ринки, подальший розвиток та ствердження на світовому олімпі. На цьому фоні зближення Росії з Китаєм і здача стратегічних інтересів РФ в Сибіру та на Далекому Сході абсолютно логічна та прийнятна для КНР на противагу тій великій ціні, яку режим Путіна неодмінно заплатить за свій терор і агресію в центрі Європи.